Операція «Річка» і 14-проти-4: що пережив офіцер ДПСУ Лакі у Серебрянському лісі?

Операція «Річка» і 14-проти-4: що пережив офіцер ДПСУ Лакі у Серебрянському лісі?
Зміст статті Зміст статті

Починається з тиші, у якій чути лише відлуння вибухів і дзижчання дронів. Обвуглені стовбури, підірвані крони, сплетіння окопів – так виглядає Серебрянський ліс, який захисники порівнюють із «бермудським трикутником». Саме тут, на межі Луганської та Донецької областей, офіцер із позивним Лакі приймав рішення, від яких залежали життя людей. У цьому лісі не було «других спроб» – лише точні дії, холодна голова і дисципліна. Історію офіцера оприлюднило Міністерство внутрішніх справ України в межах проєкту «Творці історії. Щоденник», реалізованого спільно з РБК-Україна. Публікація датована 20 січня 2026 року о 17:30 Департаментом комунікації МВС, і вона фіксує те, що зазвичай лишається за кадром офіційних зведень. Це – розповідь про вибір під вогнем, де крок уперед часто дорівнює рятунку цілого підрозділу.

Ліс, який «з’їдає» позиції

Український прикордонник у камуфляжі сидить у лісі, тримаючи руки на колінах, на тлі зеленого листя
Український прикордонник у камуфляжі сидить у лісі, тримаючи руки на колінах, на тлі зеленого листя

За офіційним описом, осінь 2024-го у Серебрянському лісі стала сумішшю артилерійських ударів, точних скидів дронів, зажигальних боєприпасів і застосування газів – укриття перетворювалися на пил, а бліндажі обсипалися. Офіцера Лакі, перекомандированого до Луганського 3-го прикордонного загону у складі Бригади Гвардії Наступу «ПОМСТА», ці реалії застали вже на другий день служби: формально він командир, а фактично – перший, хто заходить і останній, хто виходить. На рубежі прикордонники діяли як піхота, тримаючи лісові позиції під тиском значно чисельнішого противника. Раптові штурми, снайперська робота, хаос зв’язку – і жодної гарантії, що допомога прийде вчасно. Коли укриття руйнувалися, вікно на відновлення вимірювалося хвилинами – закрити пробоїни і знову повертатися на вогневі, бо затримка коштувала позиції. Це було не місце для довгих нарад – лише рішення «тут і зараз», які підтверджувалися дією.

Масовані атаки не скидалися на звичні спроби «розвідки боєм»: у бій заходили відразу групи, що розтягувалися на кілька позицій. У відповідь працювала пов’язка вогню – артилерія, АГС і дрони. Така координація ламала штурм, але на практиці означала виснаження людей і боєкомплекту. Коли бліндаж осипався, відлік ішов на пів години – достатньо, щоб закрити життєво важливі діри, недостатньо, щоб перевести подих. Усе це – в умовах, де контроль над смугою фронту зменшувався до кількох десятків метрів, а помилка могла відрізати шлях відходу. На цьому тлі Лакі не шукав ролі «командира з рації» – він особисто заводив людей, показував позиції, визначав сектори і залишався з ними, поки завдання не виконано.

Український прикордонник у камуфляжі з автоматами сидить в окопі, оточений листям та гілками
Український прикордонник у камуфляжі з автоматами сидить в окопі, оточений листям та гілками

Перший іспит офіцера: штурм і страх

Початок одного з боїв був блискавичним: снайперська робота противника, важке поранення одного бійця, наступне – у того, хто став на його місце і вцілів лише завдяки касці. На рубежі лишаються двоє, і за кілька хвилин до позиції підтягнули резерв – саме це втримало оборону. У лісі ворог не економив ані людей, ані час – в атаку одночасно йшли групи до 14 осіб, тоді як захисників на позиції було четверо. Співвідношення 14 проти 4 без скоординованої підтримки означає прорив, тож артилерія, АГС і дрони повинні були «закриватися» як єдиний інструмент. Іноді ворог розумів, що позицію з ходу не взяти, – тоді починалося методичне «викурювання»: артилерійські накриття, скидання з дронів, зажигальні боєприпаси і гази. Бліндажі осідали, зв’язок переривався, а маневр перетворювався на гру на випередження. Навіть коли тилова ділянка виявлялася прострілюваною, вибору не було: або утримати відразу кілька напрямків, або втратити вузол оборони.

Двоє українських прикордонників у військовій формі стоять перед позашляховиком у лісі
Двоє українських прикордонників у військовій формі стоять перед позашляховиком у лісі

За даними МВС: у Серебрянському лісі підрозділи зникали, а позиції «з’їдали» артилерія, дрони та зажигальні боєприпаси; виживали одиниці.

Один із найважчих епізодів стався, коли противник вийшов у тил, а зв’язок із групою, що мала заходити з іншого боку, зник. Офіцер вирішив діяти самостійно – пройшов, відпрацював, зорієнтувався за пам’яттю на місцевості та повернувся з підкріпленням. На позицію повернулися вже шістьма бійцями, атаку відбили, але на рубежі знайшли двох загиблих побратимів. Евакуації відбувалися під мінометним вогнем – швидка робота медиків і прикриття були питанням хвилин, інакше шансу не лишалося. Під час чергового обстрілу Лакі отримав третю контузію – бліндаж засипало землею, та евакуації не було: він підвівся і продовжив службу на позиції. Такі моменти не виглядають героїчно, коли ти всередині – це радше дисципліна і порядок дій, доведений до автоматизму.

Коли тил стає фронтом

Серебрянський ліс зводив роль офіцера до вибору між затримкою і ризиком – і щоразу перемагав ризик. Коли ворог розрізав підходи, на лічені години відрізаючи позиції, доводилося мислити асиметрично: «показові» маневри, щоб збити противника з темпу, або нестандартні маршрути, щоб виграти час. Часто робота зводилася до простих дій, але у правильній послідовності – визначити сектор, підтягти боєкомплект, синхронізувати підтримку і втримати зв’язок бодай на мінімальному рівні. У цих умовах кожне рішення продовжувало або обривало ланцюг оборони. Важливим залишалося й те, що від людей не приховували складність ситуації: командир діяв поруч із підрозділом, а отже, вимагав не більшого, ніж робив сам. Така взаємна залежність і підтримка утворювали набір правил виживання, який працює лише тоді, коли кожен свою ділянку тримає до кінця. Це і стало основою для наступних дій, де «спершу зроби – потім пояснюй» рятувало, а не шкодило.

Під час одного зі штурмів співвідношення сил сягало 14 проти 4; успіх забезпечили узгоджені дії артилерії, АГС і дронів.

Після тяжких боїв офіцер і його підрозділ зіткнулися з необхідністю відновлювати укриття буквально під час обстрілу. Коли простір стискався до кількох метрів, імовірність прориву різко зростала, тож контрзаходи мали бути миттєвими. Це не була історія про «щастя новачка» – вона про досвід, який нарощувався щодня ціною нервів і сил. Розуміння, де закриваються діри і в якому порядку, ставало критичнішим за будь-який план на папері. І коли виникав шанс стабілізувати дільницю, його реалізовували повністю, бо другої нагоди могло не бути. Саме з таких моментів складається карта виживання підрозділу, на якій кожна лінія – це чиясь робота під вогнем.

Читайте також наші статті:

Інша війна на Харківщині

Подальший напрямок – Харківщина, де правила змінилися: відкриті поля, заміновані підходи, «пелюстки» і постійні дрони, що знижували шанс на приховане переміщення. Там, де в лісі можна було сховатися за стовбурами, на відкритій місцевості ховала лише відстань і дисципліна руху. Підрозділ виявив ворожий бліндаж, із якого коригували вогонь по українських позиціях, – чекати підкріплення означало втратити ініціативу. Лакі обрав швидкість: без бронежилета, із автоматом і підствольником він зайшов усередину і змусив трьох противників скласти зброю. Позицію зачистили, а полонені дали цінну інформацію – маршрути підходів, склад штурмових груп і плани дій, які одразу передали до штабу. Це уточнило картину бою і дозволило коригувати оборону так, щоб збивати темп ворога. Ключовим тут залишалося не «везіння», а готовність командира йти першим і підтверджувати наказ дією.

Полон і дані, що змінюють бій

Інформація, отримана на місці, нерідко вирішує долю наступних годин – так було і цього разу. Дані про маршрути та склад груп дозволили підготувати рубежі, а корегування вогню – зменшити тиск на найбільш вразливих ділянках. Коли противник знає менше, він іде прямолінійніше, що дає оборонцям шанс на випередження. У підсумку це не лише зриває конкретний штурм, а й збиває загальну логіку наступу. Для підрозділу Лакі це стало підтвердженням головного принципу – повідомлення зі «свіжих» позицій часто цінніші за довгі довідки. На війні, де хвилини вирішують, актуальність дорівнює ефективності.

Операція «Річка»: тиша, холод, вихід

Коли кільце стислося, рішення ухвалювали миттєво – єдиний шанс полягав у несподіваному маневрі. Маршрут проліг уздовж води: холод, темрява і повна тиша, малі групи рухалися синхронно під самісіньким носом противника. Жодного світла, жодного зайвого звуку – тільки дисципліна і домовлені сигнали. Ворог не очікував такого кроку, і це стало головною перевагою. Операція «Річка» завершилася так, як і планувалося: вихід із повного оточення без паніки і без втрат, зі збереженим особовим складом. Лакі знову показав, що ризикований маневр, підкріплений підготовкою, інколи є найнадійнішим. А ще – що тиша може бути найгучнішою відповіддю на ворожий тиск.

Вихід уздовж річки відбувся без втрат і без паніки – особовий склад збережено, завдання виконано.

Ціна рішень і значення історії

Історія Лакі – це не про випадковість, а про системність рішень і відповідальність. Він – офіцер Державної прикордонної служби України, який веде особовий склад не з тилу, а з переднього краю. Саме тому кожен його наказ підтверджувався особистою участю, а кожне завдання – чітким розумінням ризиків. МВС, публікуючи ці свідчення в межах проєкту «Творці історії. Щоденник», фіксує сучасний досвід українського спротиву – і не декоративний, а реальний, щоденний і дорогий за ціною. Уроки Серебрянського лісу та відкритих полів Харківщини – різні, але об’єднані відповіддю на просте питання: хто готовий діяти першим і довести дію до кінця. Саме це відрізняє вдалу оборону від втраченої позиції, а збережений підрозділ – від порожнього окопу.

  • Синхронізація артилерії, АГС і дронів лишається ключем до зриву чисельних штурмів.
  • Адаптація тактики до лісових і відкритих ділянок фронту визначає шанси на утримання рубежу.
  • Польова розвідка і дані від полонених оперативно змінюють картину бою на користь оборони.

Лише вперед: офіцер, який веде

Серебрянський ліс і Харківські поля додали в історію Лакі ще один розділ – про те, що командування починається на лінії вогню. Він заходив першим, лишався на зв’язку до останнього і виводив людей там, де шанс помилитися дорівнював нулю. Саме так виборюється простір життя – тихими рішеннями під гуркіт артилерії. Це історія про вибір без прикрас: коли іншого шляху, окрім руху вперед, немає. І питання, яке лишається після цієї розповіді, просте: скільки ще таких невидимих операцій тримають наші міста і серця в безпеці?

Автор Порталу Netora Media

Авторка пізнавальних матеріалів та незвичних фактів

Юлія Кулик — авторка, яка спеціалізується на пізнавальному контенті та незвичних фактах. Вона захоплюється наукою, історією, побутовими феноменами, культурними особливостями та маловідомими подробицями, які рідко зустрічаються у звичайних інформаційних матеріалах. Юлія має багаторічний досвід у популяризації знань: вона вміє знаходити у відкритих джерелах найцікавіші фрагменти, перевіряти факти й подавати їх так, щоб читач отримував не просто інформацію, а вау-ефект. Її статті часто стають відповіддю на запитання, які ми ніколи не ставили, але завжди хотіли знати. На Netora Media Юлія відповідає за розділ «Цікаві факти», де розкриває незвичні явища, дивні події, нетипові історії та пояснює їх простою, захопливою мовою. Її матеріали — це мікс наукового пояснення, гумору, подиву та практичних знань.

Статті автора:
Усі статті автора arrow
Цікаві факти

Цікаві факти про собак: від древніх союзників до сучасних чотирилапих професіоналів

Здається, що про собак уже знають усе. Але цікаві факти про собак доводять протилежне: унікальні відбитки носа, третя повіка, нюх, який використовують у суді, космічні місії, породи-рекордсмени й навіть «шосте відчуття» перед б...

Цікаві факти

Цікаві факти про Японію, країну дисципліни, довголіття й поваги до інших

Японія здається фантастичною вигаданою реальністю, але за роботами, хмарочосами й сакурою стоять дуже конкретні щоденні звички. Цікаві факти про Японію показують, як поєднати дисципліну й повагу до традицій з комфортом та довго...

Цікаві факти

Цікаві факти про Лесю Українку, які змінюють сформований у школі образ поетеси

Хрестоматійний образ кволої нещасної поетеси приховує яскраву, сучасну й дуже вольову жінку. Цікаві факти про Лесю Українку розповідають про дівчину з інтелігентного роду, поліглотку, піаністку й фольклористку, учасницю соціал-...

Читайте також