Вода, що лікує: як МВС і партнери застосовують дайвінг для реабілітації ветеранів

Зміст статті

Повітря згори стихає, коли маска лягає на обличчя, а перші бульбашки відриваються від регулятора. Під водою гучні думки відступають, жест стає словом, а ритм дихання – єдиною командою. Саме в цій зосередженій тиші, серед світлових смуг і повільних рухів, ветерани вчаться знову довіряти своєму тілу. Дайвінг для них – не екзотика, а інструмент повернення контролю, уваги й внутрішнього балансу.

Під водою стихає тривога

За офіційною інформацією МВС від 30 січня 2026 року, МВС у партнерстві з ГО «Ветеранський центр ментального відновлення» та дайв-центром «Submarine club» уже понад рік проводять заняття з занурення для тих, хто проходить реабілітацію після поранень. Формат виріс із простих вправ у воді до повноцінних підводних тренувань, де кожен елемент – від інструктажу до підбору обладнання – будується навколо потреб конкретного бійця. Такі сесії відбуваються раз на тиждень у Києві та Київській області, причому команда інструкторів працює в тандемі з психологами й медиками, які стежать за станом учасників. Результати перших місяців виявилися обнадійливими: учасники відзначали покращення рухливості, зниження загального напруження та стабілізацію емоційного стану. Вода виявилася простором, де тіло отримує рівномірне навантаження, а свідомість – захищений простір для відновлення. Усе це разом формує системний підхід у межах системи МВС до підтримки ветеранів, які повертаються до активного життя після травм.

Окремі тренування на Київщині збирають групи з кількох учасників, дозволяючи інструкторам приділити увагу кожному. Поступовість – ключ: від знайомства зі спорядженням до перших метрів під водою.

Історія, що починається з поранення

Одним із перших на собі перевірив новий формат помічник начальника ГУНП у місті Київ з питань ветеранської політики Руслан Губанов. У липні 2024 року він, працюючи парамедиком, був поранений під час евакуації цивільного населення на Донеччині. Після курсу відновлення він повернувся на службу в МВС, щоби допомагати побратимам і розвивати напрями підтримки, які працюють із реальними наслідками бойових травм. Саме практичний досвід у воді підштовхнув команду до ідеї розширити заняття до занурень, де звична гімнастика перетворюється на злагоджену підводну роботу. Перші сесії дали чіткий сигнал: вода зменшує м’язові затиски, додає мобільності суглобам і створює психологічний простір без зовнішніх подразників. У цій тиші контрольоване дихання стає якірною технікою, а послідовність вправ – маршрутом повернення до впевненості. Так народився новий вектор у роботі з ветеранами, який тепер розгортається в межах партнерства держави та громадського сектору.

«Під час занять із захисниками ми побачили, що вода суттєво сприяє фізичному і психологічному відновленню ветеранів та ветеранок. Тому згодом вирішили розширити формат і спробувати занурення під воду. Уже після перших занять зафіксували позитивну динаміку – покращення рухливості, зменшення напруження та стабілізація загального емоційного стану учасників», – зазначив Руслан Губанов.

Ця оцінка стала підставою для систематизації практик – від чітких інструктажів до етапності навантаження, що враховує травми та поточний стан кожного учасника.

Шість занурень, шість характерів

До одного з тренувань на Київщині долучилися 6 бійців – представники Національної гвардії та полку поліції особливого призначення (стрілецький). Серед них – Даніїл Заїка, інспектор взводу номер 1 роти 1 ДПОП (стрілецький) ГУНП у місті Суми, який став на захист країни у 20 років. Він ніс службу спершу на Сумському, а згодом на Покровському напрямку, де зазнав важкого поранення і втратив ліву ступню. Попри тривале лікування, боєць повертається до фізичних активностей і свідомо обирає середовище, що дає контрольований опір без перевантажень. У воді він знову перевіряє межі – рухи, дихання, баланс – і поступово розширює їх, відчуваючи підтримку інструкторів. Подібні історії – це не про екстрим, а про точні, безпечні кроки, де кожне занурення має план і мету. Усе підпорядковано головному завданню: безпечному і результативному відновленню після травм.

«Дайвінг я спробував вже не вперше. Коли занурюєшся на глибину, то всі думки в голові відключаються, зникає тривожність і ти не думаєш про щось погане. Мені дуже сподобалось і хочеться продовжувати», – поділився боєць Даніїл Заїка.

Його досвід перегукується з оцінками інструкторів: у воді легше вибудувати довіру до власного тіла, а відчуття вагомості спорядження швидко змінюється на відчуття опори.

Техніка безпеки і приховані тригери

Кожне заняття починається з інструктажу: учасникам пояснюють принципи роботи спорядження, правила комунікації жестами, а також техніки безпечного вирівнювання тиску у вухах. Керівниця «Submarine club» Анна Ярошенко наголошує, що технічно тренування для цивільних і військових майже не відрізняються, але стиль плавання та підбір спорядження завжди адаптують під індивідуальні запити. Інструктори уважні до дрібниць – від посадки гідрокостюма до розміщення вантажів і маневреності ласт – адже комфорт руху під водою прямо впливає на відчуття контролю. Окремий блок стосується ментальної взаємодії: фахівці зважають на можливі тригери, які може викликати тісний костюм або контакт із водою, особливо у людей зі складним досвідом, зокрема звільнених з полону. У таких випадках темп занять сповільнюють, а інструктори працюють у парі з психологами, щоб учасник почувався захищено. Такий собі «підводний протокол» дає простір і часу рівно стільки, скільки потрібно кожному. Це не гонитва за глибиною, а продумане занурення у безпеку.

Читайте також наші статті:

• Скільки техніки знищила Національна гвардія з початку 2026 року? Заява Ігоря Клименка у цифрах
• Емпірична антибіотикотерапія без зайвих припущень – як приєднатися до вебінару 6 лютого

«Іноді бійці самі не одразу усвідомлюють, які саме чинники можуть викликати складні емоційні реакції. Особливо це стосується звільнених з полону. Зокрема, щільно застібнутий гідрокостюм або контакт із водою можуть стати тригерами. Це пов’язано з травматичним досвідом, який люди пережили в неволі», – зазначила Анна Ярошенко.

Саме тому на кожному етапі присутні фахівці, здатні своєчасно розпізнати реакції та коригувати навантаження – від перших занурень до впевненого плавання поруч із інструктором.

Покрокова безпека перед зануренням

Учасники проходять детальний інструктаж із роботи регулятора, жилета-компенсатора плавучості та маски, а також вивчають систему сигналів для спілкування під водою. Практикують техніки продування вух і контроль плавучості на малій глибині, перш ніж переходити до триваліших занурень. Така послідовність мінімізує ризики та підтримує відчуття контролю з перших хвилин у воді.

Коли тіло відчуває рівновагу

Інструктори персонально підганяють спорядження відповідно до фізичних можливостей кожного учасника: правильний розподіл вантажу, вибір маневрених ласт і використання спеціальних елементів екіпірування дозволяють зосередитися на рухах, а не на боротьбі з дискомфортом. За відгуками тренерів і учасників, під водою нерідко зменшується або зникає фантомний біль – ефект, який пов’язують із рівномірним фізичним навантаженням, розслабленням м’язів та зниженням напруги нервової системи. Дихальні ритми стають опорою, а повільні переміщення – своєрідною «фізіотерапією» без різких рухів. Усе це підсилює психоемоційний компонент: контроль, тиша і зорові орієнтири повертають відчуття стабільності. Так під водою поступово складається нова карта тіла, у якій травма – не вирок, а умова для іншої стратегії руху. Досвід занурень, на відміну від сухопутних тренувань, пропонує унікальну комбінацію опору та підтримки, що важко відтворити в залі. Вода стає нейтральним середовищем, де легко відчути результат і ще легше – закріпити його повторенням.

«Під час занурення ти опиняєшся в тиші та спокої. Вода допомагає тілу розслабитися, а увага поступово зміщується з больових відчуттів на дихання й рух. Повільні вдихи та видихи під водою заспокоюють і мають медитативний ефект», – діляться захисники.

Такий медитативний ефект доповнює базові вправи і підсилює впевненість у власних силах, що критично важливо для подальшого відновлення.

Що далі: вода як шлях тривалого відновлення

Системність занять, яку вибудували партнери, дозволяє прогнозувати стабільний прогрес – без стрибків і перевантажень. Підхід, що поєднує індивідуальні налаштування спорядження, контрольоване навантаження та постійну присутність фахівців, закладає базу для довготривалої підтримки ветеранів. Заняття раз на тиждень у Києві та Київській області формують потрібний ритм, у якому приріст часто непомітний ззовні, проте добре відчувається самим учасником – у русі, у диханні, у повсякденній активності. Обережно і методично команда продовжує працювати з тими, хто повертається з фронту та проходить реабілітацію після важких поранень, підтримуючи їх у буденних перемогах.

• Підтримка регулярності – заняття відбуваються раз на тиждень, що забезпечує ритм і контроль прогресу.
• Незмінний компонент безпеки – на кожному тренуванні присутні психологи та медики.
• Персоналізація спорядження – інструктори й надалі підлаштовують екіпірування під травми та фізичні можливості учасників.

Тиха сила води

Історії ветеранів на тлі синіх плиток басейну – це про повернення до себе крок за кроком. Партнерство державних і громадських ініціатив підтвердило очевидне: у грамотній роботі вода стає ресурсом, де поранені захисники вчаться рухатися без болю і жити без надмірної тривоги. Пильність інструкторів, присутність фахівців і увага до деталей тримають баланс між амбіцією і безпекою. І поки зверху знову бринить поверхня, під водою народжується тиша, у якій звучить найважливіше – новий, рівний ритм дихання. Чи стане він початком довшого шляху до відновлення? Для багатьох – уже став.