ДСНС працює як «єдиний механізм»: що саме розкрив Ігор Клименко про нові загони та унікальні операції

Зміст статті

Нічні прильоти, тривожні сирени, знеструмлені квартали – а з першим світлом на руїни заходять команди, треновані діяти в умовах, де кожна секунда має ціну. На межі вітру та бетону працюють ті, хто звик підійматися вище страху й опускатися глибше за межі звичного. Серед них – верхолази, інженери, пілоти БПЛА, фахівці з робототехніки та сапери, що сходяться в одну тактичну лінію. 28 січня 2026 року о 10:30 МВС оприлюднило розповідь очільника відомства про те, як ця складна система тримає удар і відновлює життєздатність міст.

Механізм, зібраний із людей і технологій

У розмові з медіа Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко детально пояснив, що ДСНС на місцях влучань діє узгоджено – від перших хвилин після тривоги до моменту, коли з майданчика сходить останній борт із уламками. За його словами, новостворені загони верхолазів, інженерів, БПЛА та робототехніки, а також саперні розрахунки включені в єдиний сценарій, де кожен крок підсилює інший. Така конфігурація дозволяє одночасно обстежувати небезпечні конструкції, знешкоджувати вибухонебезпечні предмети, вести повітряну розвідку і придушувати ризики для цивільних та персоналу. На місці події це виглядає як конвеєр безпеки, у якому рятувальні та інженерні дії змикаються без пауз.

Координаційний центр приймає рішення в реальному часі, а гнучкі групи змінюють конфігурацію залежно від типу ураження. Усе – від розгортання генераторів до маркування небезпечних зон – працює в одному ритмі. Ключова ідея, підкреслена Міністром, полягає в тому, що ці підрозділи працюють як єдиний механізм, доповнюючи одне одного і скорочуючи «вікна небезпеки» для людей, що залишаються у пошкоджених будинках та на критичній інфраструктурі.

Люди в центрі подій: від порятунку до втрат

За офіційною інформацією, служба щоденно працює на межі, і не минає без втрат. Міністр нагадав, що 25 січня загинув верхолаз з 20-метрової висоти під час робіт на енергооб’єкті. Наступного дня, 26 січня, рятувальник зазнав численних травм у столиці внаслідок повторного удару російського дрона по багатоповерхівці. Ці випадки стали болючими маркерами ризику, з яким рятувальники стикаються щодня, прямуючи туди, де небезпечно навіть досвідченим військовим інженерам.

Паралельно із пошуково-рятувальними операціями команди забезпечують базову стійкість міст і громад. Рятувальники генераторами підтримують об’єкти критичної, соціальної та медичної інфраструктури і житлові багатоповерхівки, організовують харчування для людей, що залишилися без світла і тепла, а також надають психологічну підтримку постраждалим. Саме ця «тиха робота» часто лишається за кадром, але саме вона зшиває розірвану логіку повсякдення після обстрілів.

Технологічний нерв рятувальних операцій

Темп сучасної рятувальної операції задають дані, сенсори й люди, які вміють їх читати. Міністр окремо відзначив унікальну шестиденну підводну операцію, яку виконали водолази ДСНС у складних погодних умовах – із морозом до -15 °C. Цей епізод показав, наскільки далеко просунувся український рятувальний корпус у спеціалізації та взаємодії між підрозділами, коли до роботи залучаються і підводні групи, і наземні інженери, і пілоти безпілотників для комплексної оцінки обстановки.

«ДСНС робить “нереальні речі” під час ліквідації наслідків російських обстрілів», – зазначив Міністр внутрішніх справ України.

Ці слова підкріплюються конкретикою: злагоджені дії під вогневим тиском і в умовах, коли на локації можливий повторний удар, потребують не лише техніки, а й багаторівневої підготовки. Саме тому інженерні, саперні й технологічні компоненти вводяться синхронно – від першого огляду до демонтажу небезпечних елементів. Результат – мінімізація додаткових втрат, швидший доступ до постраждалих та контроль за техногенними ризиками.

Польові підрозділи: від дронів до роботів

У новій архітектурі реагування безпілотні системи виконують роль очей і навігаторів для наземних бригад, а підрозділи робототехніки допомагають працювати там, де присутність людини надто ризикована. Коли час стискається, така інтеграція пришвидшує обстеження, картографує завали та зменшує вірогідність вторинних травм серед рятувальників і цивільних. Це не замінює людей – це дає їм додатковий «запас безпеки».

Читайте також наші статті:

• Стабільний фон ГРВІ в Україні: що ховається за 127 141 випадком за тиждень?
• Вогонь і дрон над укриттям: що відомо про загибель гвардійця Владислава Денисюка на Запоріжжі

Координація, яка скорочує хвилини

Клименко підкреслив високий рівень мобілізації та взаємодії між усіма лініями ДСНС – від диспетчерів до підрозділів на висоті та в епіцентрі руйнувань. За таких умов ключову роль відіграє розподіл задач у просторі: верхолази фіксують і страхують небезпечні конструкції, сапери перевіряють периметри, інженери готують стабілізацію, а пілоти БПЛА забезпечують візуальний контроль, аби уникнути зайвого ризику. Сукупно це формує «коридори безпеки», в яких швидше знаходять постраждалих і відновлюють доступ до критичних комунікацій.

Практика довела, що саме така багаторольова взаємодія працює найкраще під час ліквідації наслідків російських ударів. Вона економить хвилини, а іноді – і життя, особливо коли міські квартали накладаються на критичну інфраструктуру та житлові масиви, а ризики вторинних уражень залишаються високими.

Міжнародний вимір досвіду

Українські рятувальники давно вийшли за межі «локального кейсу» – їх досвід став предметом уваги колег із країн-партнерів. Це не лише визнання, а й інструмент посилення взаємодії: обмін методиками, тренінги й спільні розбори складних операцій створюють новий стандарт реагування на гібридні загрози. У центрі – практичні навички, здобуті під час війни, коли інколи доводиться діяти під повторними ударами і в умовах дефіциту часу.

«Зараз ДСНС дійсно є службою, з якої всі західні колеги беруть приклад. Вони потребують наших знань та навичок, здобутих тяжкою практикою».

Це формує основу для подальшого поглиблення партнерств і запровадження спільних протоколів швидкого реагування. Для України ж така взаємодія означає доступ до додаткових тренінгів і технологій, що органічно ляжуть у нинішню структуру підрозділів.

Дорога вперед: обережні висновки

З огляду на розказане Міністром, вектор зрозумілий: зміцнення системної взаємодії і розбудова спеціалізованих спроможностей. Подальше навчання, оновлення парку техніки та розширення спеціалізацій дозволить утримати темп і якість реагування. Водночас безпека персоналу лишатиметься ключовим завданням, адже робота в осередках ураження несе невід’ємні ризики.

• Посилення інтеграції підрозділів і стандартизація спільних протоколів.
• Розвиток технологічних спроможностей – від БПЛА до робототехніки й підводних робіт.
• Поглиблення міжнародного обміну досвідом та навчальними програмами.

Точка опори під ударами

Історія, про яку розповів очільник МВС, – це не лише про техніку і регламенти, а передусім про людей, які витримують темп на межі можливого. Вони тягнуть дроти генераторів у темряві, підіймаються на покручені ферми, занурюються під кригу та лишаються поруч із тими, хто щойно втратив дім. Поки тривають удари, «єдиний механізм» ДСНС продовжує працювати там, де без нього зупинилося б усе. І відповідь на запитання «як вони це роблять?» – у щоденній координації й напрузі, яку не видно на загальних планах, але відчуває кожен, кому вчасно відчинили двері рятувальники.