Як «Перезавантаження 2.0» у «Пущі-Водиці» повертає силу після втрати зору: гітара, мистецтво й самостійність

Ледь чутний перестук тростини в коридорі стиха перекриває перший акорд гітари. У навчальній залі – уважні руки, що шукають лад, і голос наставника, який задає ритм. Тут, у медичному реабілітаційному центрі МВС «Пуща-Водиця», новий рік для «Перезавантаження 2.0» означає нові інструменти відновлення. Музика і мистецтво стають містком від темряви до опори, де кожен крок – це знову набуте відчуття контролю.

Світло, що народжується з довіри

Програма «Перезавантаження 2.0» піднялася на новий щабель – для захисників із повною або частковою втратою зору додали заняття з гри на гітарі та арт-терапію. Тут починають із бази: ерготерапія, орієнтування у просторі та шрифт Брайля, а продовжують тим, що працює з емоціями і концентрацією. В основі – довіра до мультидисциплінарної команди, яка крок за кроком повертає людині відчуття опори і впевненості у власних силах, не залишаючи сам на сам із тривогою. Розширення програми – не про дозвілля, а про терапевтичний ефект, який відчувається у дрібній моториці, увазі та внутрішній рівновазі.

За словами керівництва центру, музика та мистецтво стали повноцінними інструментами відновлення поруч із фізичною реабілітацією. Ветерани тут вчаться жити по-новому – самостійно і впевнено, адаптуючи кожен рух і навичку до власних можливостей. Сеанси вибудовуються індивідуально, щоб кожен учасник отримав саме той шлях, який відповідає його потребам.

Музика замість стіни тиші

Гітара у «Пущі-Водиці» – не просто інструмент, а спосіб повернути собі ритм життя. Викладач Євген Седько працює з учасниками програми близько двох років, приїздить регулярно і бачить, як акуратно складена методика змінює відчуття власних меж. Мотивуючи через прості акорди і вправи для пальців, він допомагає відновлювати координацію та впевненість у кожному русі. Для тих, хто втратив фаланги або цілі пальці, підбираються альтернативні техніки – важливе не ідеальне звучання, а відчутний поступ і контроль над рухом. Саме музичні заняття помітно зменшують внутрішню напругу, повертають концентрацію і дозволяють прожити складні емоції без зайвих слів.

«Цьогоріч “Перезавантаження 2.0” поповнилося ще двома напрямами – заняттями з гри на гітарі та арт-терапією. Вони стали не просто дозвіллям, а повноцінними терапевтичними інструментами», – наголошує начальник центру Юлія Шведенко.

До занять додають час на коротку розмову і рефлексію – це частина процесу. Коли учасник може проговорити те, що тримає всередині, він легше сприймає новий досвід і вчиться слухати себе. Така логіка простежується у всій програмі: техніка, емоції та підтримка йдуть поруч, щоб сформувати стійку звичку самостійності.

Життя після вибуху: три історії про повернення контролю

Майор поліції Олександр Шестака – 36 років, родом із тимчасово окупованої Волновахи – у грудні 2024 року приєднався до стрілецького батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Донецькій області. Під час нічної ротації 27 квітня 2025 року поблизу Торецька ворожий FPV-дрон влучив у броньований автомобіль – вибух стався в момент, коли він відчиняв двері, щоб передати майно на позицію. Наслідки: уламкові ураження обох очей (ліве видалене, праве – зі критичним ушкодженням сітківки), поранення правої руки з втратою пальця та травма коліна, через яку певний час пересувався на візку. У центрі він відверто говорить про тотальну втрату зору та тренує самостійність: сам ходить на процедури, орієнтується приміщенням, заправляє ліжко, готує каву, опановує цифрову грамотність – від месенджерів до банківських застосунків – і не пропускає жодного уроку гітари.

«Тут збирають групи саме для людей із повною або частковою втратою зору… Але це не означає, що життя зупинилося», – каже Олександр.

Василь Карвацький із Городка на Хмельниччині пішов до війська добровольцем у грудні 2022 року, служив навідником-оператором БМП-1 у 42-й окремій механізованій бригаді. У червні 2023 року в Серебрянському лісі отримав уламкове поранення шиї та ока, втратив зір на одне око та був змушений звільнитися. Тут він відзначає вестибулярні тренування, роботу з балансом і повернення до гітари, яку любив до війни, – це допомагає зібратися і знову відчути себе в контролі. Після відновлення мріє здобути освіту психолога та працювати з ветеранами у своєму місті.

«Тут не просто лікують. Тут вчать, як жити далі людині з втратою зору», – підкреслює Василь.

Киянин Дмитро Городинський воював на Покровському напрямку, де ворожий дрон скинув гранату, що призвело до повної втрати зору. Порівнює різні місця реабілітації і наголошує: вперше відчув системну підтримку саме тут – навички самостійного життя, які накладаються на терапію і поступово повертають відчуття спроможності. Гітара стала для нього «новим слуханням світу», а групове середовище – простором довіри і взаєморозуміння.

Читайте також наші статті:

• Як загинув поліцейський Богдан Чернявський у Торецьку і чому його шлях до «КОРД» став знаковим для Донеччини?
• Як студентка MIT здобула стипендію Churchill і готується до MPhil у Кембриджі вже восени

«Ніде я не отримував стільки навичок для самостійного життя, як в цьому Центрі… Тут забирають відчуття безпорадності», – зізнається Дмитро.

Коли руки «бачать»: арт-терапія і музей дотику

Фінальний етап поточного набору – арт-терапія з психологинею та арт-терапевткою Мариною Черкашиною. Тема заняття «Дерево моїх відчуттів» – це робота з пластичними матеріалами, які активують тактильні, слухові, нюхові та образні канали. Для захисників, які не бачать, руки стають очима: вони уявляють, торкаються, вибудовують форму і в той самий час знижують тривожність, стабілізують емоційний стан, знаходять внутрішній баланс. В «Пущі-Водиці» вже два роки діє арт-музей – простір, де зберігаються роботи бійців, які проходили лікування й реабілітацію, і залишають свої твори як частину спільної історії.

«Це категорія хлопців, яка творить внутрішнім зором… Ми задіюємо тактильність, слух, запахи, смак, дрібну моторику й образне мислення», – пояснює Марина Черкашина.

Серед експонатів – створена з глини карта України бійця, визволеного з російського полону; інші роботи промовляють так само сильно. Олександр Шестака виліпив дуб – символ витривалості і сили; Василь розповів через композицію про родину, де під розлогим дубом мати з дитиною, а батько-військовослужбовець – у білому, як ангел, що лишається поруч у пам’яті. Тут не оцінюють «правильність» ліній – важливий процес, в якому біль отримує форму і відпускає.

Єднання відомств – ширші двері для всіх захисників

З листопада 2025 року на базі центру забезпечено можливість лікування та реабілітації для всіх учасників бойових дій повномасштабної війни. Це стало можливим завдяки співпраці Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства у справах ветеранів України: меморандум 13 листопада 2025 року закріпив доступ до лікування та реабілітації для всіх військовослужбовців без винятку. До програми залучені і військовослужбовці Збройних сил України – серед учасників, зокрема, Дмитро Городинський та Василь Карвацький. Рішення про спільні дії підсилює спроможність системи охопити більше людей і дати стандартизовану якість допомоги.

21-денний маршрут відновлення

21-денний курс вибудовується як індивідуальний маршрут, де кожен крок логічно продуманий: від безпечного пересування і побутових навичок до роботи з емоціями, увагою та мотивацією. Підхід мультидисциплінарної команди дозволяє поєднати фізичну й психологічну реабілітацію, тренування орієнтування і цифрову грамотність, щоб повернути відчуття самодостатності. По завершенні випускники повертаються у соціум не як «люди з обмеженнями», а як фахівці й особистості з чітким розумінням своїх інструментів і меж.

«21-денний курс не стирає біль і травматичний досвід, але дає інструменти жити далі – гідно, активно і усвідомлено»

Що далі: від навички до професії

Розширення «Перезавантаження 2.0» музикою та мистецтвом вибудовує нову норму в реабілітації – там, де техніка і творчість працюють разом. Логіка програми підказує, що пріоритетом і надалі залишиться індивідуальний маршрут, підсилений груповою підтримкою і можливістю практикувати нові навички щодня. Частина учасників замислюється про подальшу освіту та працевлаштування в системі МВС або у ветеранських сервісах – це природне продовження шляху, коли самостійність переходить у суспільну роль. Стабільність підходів центру та міжвідомча взаємодія створюють підґрунтя для сталих результатів і можливості масштабування найкращих практик.

• Збереження індивідуальних маршрутів і щоденної практики навичок
• Посилення ролі творчих методів у фізичній і психологічній реабілітації
• Підтримка переходу від відновлення до працевлаштування і навчання

Коріння сили: коли темрява поступається звуку і дотику

Історії «Пущі-Водиці» – це не про швидку перемогу над травмою, а про вперті щоденні кроки, що повертають контроль і гідність. Коли рука знаходить акорд, а пальці ліплять уявний дуб, народжується відчуття опори, якого не було вчора. Програма тримається на довірі, системності й конкретних інструментах – від тростини і шрифту до гітари та глини. Чи можна повернути світло без зору? Відповідь тут звучить просто: коли є підтримка, навички та воля, темрява поступається місцем дії.