МВС і МКЗБ підсилюють ідентифікацію зниклих безвісти: як працює мережа з 25 лабораторій і новий Центр

Зміст статті

У календарі – 06.02.2026, у залі перемовин тихо клацають ручки та перегортаються сторінки звітів. На столі – схеми процесів, таблиці та списки, за якими стоять чиїсь долі. Зустріч делегацій Міністерства внутрішніх справ України і Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти – це більше, ніж формальність: це спроба узгодити кожен крок у складній справі повернення імен тим, хто досі у списках зниклих. Від перших хвилин відчувається головне – розмова про технології, стандарти і людську пам’ять, що потребує точності й часу.

Сітка доказів: коли кожен зразок наближає ім’я

На офіційній зустрічі сторона МВС була представлена заступником міністра Леонідом Тимченком, уповноваженим з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Артуром Добросердовим, директором Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС Євгенієм Колесником, першим заступником начальника Головного слідчого управління Нацполіції Сергієм Пантелеєвим та іншими фахівцями системи. Від МКЗБ приїхали Генеральний директор Кетрін Бомбергер, Програмний директор в Європі Метью Холідей, директор з питань політик та співробітництва Андреас Кляйзер і фахівчиня зі співпраці з ініціативами громадянського суспільства Дар’я Кирилюк. Говорили про результати спільної роботи й ті перепони, із якими щодня стикаються слідчі та експерти. Йшлося і про те, що за три роки розгорнуто мережу з 25 лабораторій Експертної служби МВС, де 21 повнопрофільна лабораторія забезпечує повний цикл ідентифікаційних досліджень – від відбору до зіставлення та формування профілів. Така інфраструктура перетворює окремі кейси на системний процес, у якому матеріал ідентифікації не губиться між інстанціями, а рухається за алгоритмом.

Не менш важливо, що вже запрацювала Єдина інформаційна платформа з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин – саме вона зводить у єдиному вікні дані про зникнення, біологічні зразки, результати експертиз та слідчі дії. Це дозволяє уникати дублювань і зменшувати час між відбором зразків і встановленням збігів. У листопаді 2025 року за спільним рішенням МВС, Міноборони та МОЗ створений Єдиний центр ідентифікації тіл загиблих, покликаний централізувати складні ідентифікаційні кейси, які потребують міжвідомчої координації. Саме ці кроки перетворюють розрізнені бази на живу систему, що здатна відповідати на головне запитання родин – де їхня людина.

ДНК‑мости через кордони

Однією з ключових ланок співпраці стало відбір зразків за кордоном у родичів зниклих – це дозволяє пришвидшити процеси там, де сім’ї розділені війною та кордонами. За допомогою МКЗБ підрозділи МВС уже отримали понад 1600 біологічних зразків, а понад 1000 висновків ДНК було передано до слідчих управлінь обласних ГУНП для подальших процесуальних дій. Коли ці цифри переносяться на мапу, стає видно, як європейські лабораторії та українські слідчі об’єднуються в єдиний ланцюг. Це не статистика заради статистики – це конкретні збіги у профілях, конкретні відповіді для конкретних сімей. У сукупності з навчанням персоналу і впровадженням нових протоколів це створює ефект прискорення, якого давно чекали родини зниклих.

«Надзвичайно важливо забезпечити верховенство права, щоб кожне тіло було ідентифіковано і доля кожної загиблої людини була встановлена», – наголосила Генеральний директор МКЗБ Кетрін Бомбергер.

Її слова задають планку – і юридичну, і моральну. Для МКЗБ це не разова місія, а довгострокова підтримка українських підрозділів у репатріаційних заходах, судово-медичних експертизах і обміні практиками документування. У відповідь українська сторона звітує про посилення кадрового потенціалу, про нові практики ідентифікації та про залучення фахівців комісії до процесів, де міжнародний досвід критично важливий. Так вибудовується довіра: через прозорі процедури, узгоджені стандарти та спільну мету – повернути ідентичність тим, хто її втратив через війну.

Люди процесу: хто відповідає за кожний крок

Переговори очолив заступник міністра Леонід Тимченко – від нього пролунали слова подяки за підтримку, що триває від 2022 року і вже має відчутні результати. Поруч – уповноважений з питань зниклих за особливих обставин Артур Добросердов, який координує міжвідомчі взаємодії та роботу з родинами; директор ДНДЕКЦ МВС Євгеній Колесник, чия команда відповідає за технічну точність експертиз; перший заступник начальника ГСУ НПУ Сергій Пантелеєв, який тримає на контролі процесуальну складову. З боку МКЗБ поряд із Кетрін Бомбергер – Метью Холідей, Андреас Кляйзер та Дар’я Кирилюк, які забезпечують програми в Європі, політики співпраці та контакт із громадянським суспільством. Ця архітектура ролей важлива: без неї рух даних, зразків і рішень був би хаотичним. Тут же все розкладено по відповідальностях – від збору зразка до доведення висновку до слідчого.

«Для нас важливо мати подальшу підтримку Міжнародної комісії, щоб продовжити цю надзвичайно важливу роботу», – підкреслив заступник міністра Леонід Тимченко.

Читайте також наші статті:

• Невидимий потік на мапі: перша модель пішоходів для Нью-Йорка від MIT перевертає повістку безпеки
• Дрифт по кризі завершився трагедією: на Київщині УАЗ пішов під лід, ДСНС підняла тіло одного, другого чоловіка досі розшукують

У цій фразі – ставка на сталість співпраці. Безперервність ідентифікації в умовах війни потребує не лише обладнання, а й можливості швидко включати міжнародних експертів, коли того вимагають стандарт або ситуація. Саме так крок за кроком інституційна пам’ять перетворюється на сталі процедури, які витримують випробування часом і масштабом завдань.

Технології та навчання: невидима інфраструктура довіри

Паралельно з розширенням лабораторної бази МВС впроваджує збір біологічних зразків у військовослужбовців та поліцейських, які беруть участь у бойових діях. Це підвищує ймовірність швидкої ідентифікації у разі найгірших сценаріїв, зменшуючи невизначеність для родин. Виші МВС запускають спеціальні навчальні програми для курсантів – майбутніх криміналістів, слідчих і експертів, здатних працювати за сучасними стандартами доказування. Паралельно розгортаються комунікаційні проєкти для доступного інформування громадськості, а також участь у міжнародних подіях, де Україна говорить правду про воєнні злочини росії проти України. Важливим є і спільна законотворча діяльність з МКЗБ: так стандарти та кращі практики перетворюються на норми права.

У підсумку вибудовується невидима, але життєво важлива інфраструктура – від електронних платформ до методичних рекомендацій і навчальних курсів. Вона не потрапляє у заголовки щоденно, проте саме вона гарантує, що дані не загубляться, що кожен зразок буде збережено й проаналізовано, а кожен висновок – своєчасно переданий туди, де його чекають.

Єдиний центр ідентифікації: як це працює

Створений у листопаді 2025 року за спільним рішенням МВС, Міноборони та МОЗ Єдиний центр ідентифікації тіл загиблих концентрує особливо складні кейси, де необхідна координація між медиками, криміналістами та слідчими. Центр формує міжвідомчі команди, застосовує уніфіковані протоколи та забезпечує наскрізний облік матеріалів – від ексгумації до передачі результатів у провадження. Це той елемент, який дозволяє системі не розриватися між процедурними вимогами різних органів, а діяти узгоджено й прозоро.

Маршрут майбутнього: узгоджені кроки

За результатами переговорів сторони зафіксували продовження робочих комунікацій, консультацій та спільних заходів. Фокус – на технічному посиленні лабораторій, розбудові регіональної мережі ідентифікаційних центрів та розширенні участі експертів МКЗБ у процесах судово-медичних експертиз під час репатріацій. Також підтверджено намір розвивати міжнародну діяльність, обмін досвідом і вдосконалення нормативної бази. Кожен із цих напрямів підсилює інші, зменшуючи часову відстань між відбором зразка і встановленням імені.

• Розвиток і технічне посилення державних акредитованих лабораторій Експертної служби МВС.
• Співпраця з іншими відомствами для створення регіональних центрів ідентифікації тіл загиблих.
• Залучення експертів МКЗБ до судово-медичних експертиз під час репатріаційних заходів.
• Спільна законотворча, комунікаційна та міжнародна діяльність; обмін професійним досвідом.

Пам’ять, що повертається іменем

Ця зустріч не поставила крапку – вона окреслила маршрут, яким рухатиметься система ідентифікації зниклих безвісти найближчим часом. Понад 1600 зразків і більше 1000 висновків – це не лише цифри, а здобута довіра й шанс на відповідь для сотень родин. Розбудована інфраструктура – від лабораторій до платформи – зменшує випадковість і збільшує ймовірність точного збігу, а отже, і своєчасної відповіді. Попереду – робота, в якій технології та право йдуть поруч із людською гідністю. Чи стане кожне невідоме ім’я відомим? На це запитання система відповідає щоденною працею – від пробірки з ДНК до офіційного висновку, що повертає людині її ім’я.